Фэндом

UnDeleted Pages Wiki

Теорія хаосу

65статей у
цій вікі
Добавить новую страницу
Обговорення2 Поделиться
Ця сторінка була кандидатом на вилучення в Українській Вікіпедії.
Оригінал був тут:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Хаосометрія
Якщо Ви вважаєте це рішення помилковим, роз'ясніть свою позицію на сторінці голосування:
Вікіпедія:Статті-кандидати_на_вилучення/18_жовтня_2010
Див. також: кат, дшв, критерії вилучення статей

Шаблон:ОД

Теорія хаосу, хаосометрія – напрям науки, що вивчає хаос як вищий ступінь порядку, де організуючими ланками є безсистемність і випадковість як протилежність причинно-наслідковим зв'язкам, та використання методів прикладної математики для дослідження теорії хаосу.

Для того, щоб правильно зрозуміти теорію хаосу, насамперед необхідно розібратися у визначенні цього поняття. Як правило, хаос вважається безладною структурою, але насправді його суть скоріше обернена до хаотичності. Хаос постійний, стабільність тимчасова.

Теорія хаосу – це теорія, що використовується швидше як наукова основа, ніж як безпосередньо прикладні знання. Теорія хаосу своєю суттю утворює основу, що забезпечує подальший розвиток наукових знань, і має вагоме застосування в реальному житті.

Так як теорія хаосу ще не є остаточно сформованим розділом математики, можемо розглянути його як напрям, що вивчає динамічні системи, які є детермінованими (певні рівняння, що не містять випадкових величин чи процесів), однак які в майбутньому поводять себе як випадкові (характеризуються в деякій мірі непередбачуваною поведінкою).

Методи теорії хаосу використовувались для моделювання біологічних систем, які, безумовно, являються одними з найбільш хаотичних систем, які можна уявити. А для того, щоб систематизувати саму теорію хаосу використовуються методи математичного моделювання, теорії графів, логіки, метод експертних оцінок, що і пов’язує з прикладною математикою, утворюючи хаосометрію.

Література:Редагувати

1.Ахромеева Т. С., Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г., Самарский А. А. Нестационарные структуры и диффузионный хаос. М.: Наука. 1992.

2.Вигнер Ю. Непостижимая эффективность математики в естественных науках (Вигнер Ю. Этюды о симметрии. М.: Мир, 1971. С. 182-198.)

3.Гласе Л., Мэки М. От часов к хаосу. Ритмы жизни. М.: Мир. 1991.

4.Капица С. П., Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г. Синергетика и прогнозы будущего. М.: Наука. 1997.

5.Климонтович Ю. П. Турбулентное движение и структура хаоса. М.: Наука, 1990.

6.Малинецкий Г. Г. Хаос. Структуры. Вычислительный эксперимент. Введение в нелинейную динамику. М.: Наука, 1997. (Серия "Кибернетика: неограниченные возможности и возможные ограничения)

7.Новое в синергетике. Загадки мира неравновесных структур. М.: Наука, 1996. (Серия "Кибернетика: неограниченные возможности и возможные ограничения)

8.Постои Т., Стюарт И. Теория катастроф и ее приложении. М.: Мир, 1980.

9.Самарский A. A., Галактионов В. А., КурдюмовС. П., Михайлов А. П. Режимы с обострением в задачах для квазилинейных параболических уравнений. М.: Наука. 1987.

10.Самарский A. A., Михайлов А. П. Математическое моделирование. М.: Наука, 1997.

11.Стюарт И. Играет ли Бог в кости? Математика хаоса. Basil Blackwell, Cambridge, MA. – 1990. – 348 pp.

СтаттіРедагувати

Обнаружено использование расширения AdBlock.


Викия — это свободный ресурс, который существует и развивается за счёт рекламы. Для блокирующих рекламу пользователей мы предоставляем модифицированную версию сайта.

Викия не будет доступна для последующих модификаций. Если вы желаете продолжать работать со страницей, то, пожалуйста, отключите расширение для блокировки рекламы.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі