Фэндом

UnDeleted Pages Wiki

Ексампайос

65статей у
цій вікі
Добавить новую страницу
Обговорення0 Поделиться
Ця сторінка була кандидатом на вилучення в Українській Вікіпедії.
Оригінал був тут:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Ексампайос
Якщо Ви вважаєте це рішення помилковим, роз'ясніть свою позицію на сторінці голосування:
Вікіпедія:Статті-кандидати_на_вилучення/23_січня_2011
Див. також: кат, дшв, критерії вилучення статей

Ексампайос (Exampais, lang-grc: Εξαμπαιος, Eksampayas) — місцевість у Скіфії між ріками Гіпаніс (Південний Буг) та Борисфен (Дніпро) вжита в «Історії» Геродота в розділі про Скіфію (глава IV-52. «Мельпомена»[1]).

Для розуміння тих чи інших назв, вжитих в іноземних античних джерелах, потрібно керуватись певними заувагами: 1. на якій мові вжито ту чи іншу назву (санскрит, грецька, латинь, гебрейська, готська, тощо). 2. чи не є назва наслідком переписування і зміни ононімії згідно з догмами церкви, про що, наприклад, сповіщає Йосип Флавій. 3. в усіх випадках потрібно прагнути до розуміння назви: що у назві - географічний орієнтир чи певний сакральний образ? У випадку з назвою "Ексампайос" є очевидним, що назва вжита на іспанській лексичній основі: лексема "pais" - "країна", а "exam" - "судження", або "обговорення" (дискусія), інакше - рада. В іспанській лексемі "pais" збережена першооснова з санскриту - "payas" (сила, воля, певна соборність). В церковнослов'янському словнику таке значення має лексема "жита" (сила, влада, природа, все живе). Отже, повернемось до тексту.

„Третя ріка — Гіпаніс, плине в межах Скіфії, а випливає з великого озера. Довкруг того озера пасуться дикі коні білої масті. Це озеро цілком вірно називається «матір'ю Гіпаніса», бо він з нього випливає. Звідти плине ріка Гіпаніс протягом п'яти днів ще мілка і солодка, а наступних чотири дні шляху аж до моря дуже гірка, бо до нього (Гіпанісу — Бога, Дівун-ріки) впадає гірка річка. … Ця річка тече на межі скіфів-орачів і алазонів. Річка і та місцевість, звідки вона витікає, називається по-скіфськи «Ексампайос», а грецькою — «Святі Дороги» (Благочинні дороги).“

«Святі дороги» - це сакральний образ, вживаний на ту добу греками, а не прямий переклад назви, яку вжив Геродот чи його переписувачі - "Ексампайос". Так, ми називаємо жителів Німеччини "німцями", французи - "алеманами", італійці - "тадешами", а англійці - "джемен". Такі назви завжди несуть у собі певний образ. Наприклад, італійське "tade" - смолоскип (образ "носія вогню" у назвах землель "Бранденбург" ("Brand"; Агнянська земля - Огнищанська), "Фламмандія" ("Flammen" - горіння), "Пірінеї" ("πιρω" - вогонь). Що до внутрішнього устрою країни "Ексампайос", то основним з них слід вважати виборність князів на верховну владу, про що яскраво засвідчив "батько історії" Геродот. Така традиція збережена і в історично близькі сторіччя - "жребій Трояні" ("Троя" названа від шведського слова "tro" - віра, переконання, стійкість, судження, знання). "Земля Трояні" - земля Віщої богині - Табіті, Гестії, Гери, Юнони, а у християнській міфології - Діви Марії, Святої Софії. Важливо, що небесна Владичиця (Цариця небесна) володіла блискавкою - так в "Іліаді" Гомера. В українській міфології "творець небесного вогню" - блискавки - Пірогоща. Такий вогонь богині називався "vindici flamma" - вогонь кари. Козацька назва богині блискавки - Січ. Богиня вогню зачинає рік (долає Морену-зиму) і тому у Січні св'яткується Різдво Богородиці. Інші свідчення внутрішнього життя в країні приносить археологія. Так, дороги на теренах між Бугом і Дніпром вели до центру країни, басейну ріки Тясьмин — місцерозташуванню перших протоміських центрів слов'ян, де у VІІ-V ст. до н. е. знаходилась адміністративно-політична столиця, визначена археологами, як Мотронинське городище, а населенню на межах країни від імені Скупи було доручено вести торгівлю з греками. Геродот стверджує (ІV, 81), що коли один із скіфських князів на ймення Аріант побажав дізнатись про кількість людей у країні, він звелів кожному принести до нього вістря стріли. Порахувавши загальну кількість, князь вирішив на пам'ять про цей «перепис» виготовити з тих стріл казан, який вміщував 600 амфор та був у шість пальців завтовшки. Провівши необхідні розрахунки, вчені отримали 36 можливих варіантів кількості наконечників стріл, необхідних для виготовлення казана, найменший з яких наводив вражаючу цифру — 6,155 млн штук!79 Цей казан, як реліквію, також було сховано в землі Ексампайос, де поруч з головним городищем, як вважають дослідники, знаходилось загальноскіфське (себто усіх народів Скупи) святилище[2].

Де кілька зауваг до інших назв. Прочитання вжитих Геродотом назв просте. «Мати Гіпаніса» — сучасна місцевість «Теофіполіс», або грецькою — «Τεωφυπολις» (Місто зародження Бога, місце витоку Бога, Богородицьк). Назва «Гіпаніс» — санскрит «Hipa» — Бог, або на латинській лексичній основі (Div, Diva) — Дівун. Йдеться про ріку Південий Буг. Козаки, які проживали над Бугом називалися «богуни» (дівуни) — Богунці. У Прокопія Кесарійського вони названі на карійській лексичній основі: «mas» (бог) — масеї. Назва вживалася також на гальській (французька) основі - "масагети": «masse» — булава гетьмана). Раритети цих значень можна бачити у прізвищах козаків Задунайських Січей, у яких часто зустрічається прізвище «Масіч» (Масич) — Богун.

Геродот жив у V сторіччі до нової доби. В наступні сторіччя тут, у Причорномор'ї, таборились вандали, які у 406 році (за іншими свідченнями - у 409 році) під проводом свого вождя Годигіскіла перейшли за Дунай, згодом — на Рейн (де не знайшли порозуміння з везіготами), звідки перейшли в сучасну Іспанію, потім у Північну Африку (Лівія). Син Годигіскіла Гейзеріх досить добре відомий в європейській історії. Отже, назва «Ексампайос» вжита на іспанській лексичній основі: «exam» (диспут, рада) та «pais» (країна) — «Країна Ради» (Радомир, Райгород, де «рада» і «раяння» має значення вічевої ради). Образ країни, яка живе радою, можна висловити назвою «Україна» («оукъ»,- наука, «ука» — повчання, знання)та «раяти» — радитись. Недалеко, побіля Радомишля (раніш — Микоград) існує назва «Раївка», побіля Черкас існує місто Райгород («раятись» — радитися), а дружина князя Вишневецького мала ім'я «Раїна» (Радниця, Порадниця). Ріка «Ексампайос», як ця назва вжита у Геродота, і сьогодні зберігає значення старожитнього образу - Провідної зорі (Цариці небесної, Державної Богоматері): це ріка «Синюха». Назва «Синюха» вжита на німецькій лексичній основі «Sinn» — сумління, розум, свідомість, або «sinnig» — «розумний», «думаючий», які несуть образ «роздумів», «суджень» (ради, раяння). Цей образ присвячено небесній богині, відомій в християнській міфології як Софія (грецьке «σοφος» — мудрість, знання) і Марія (старонімецьке «mari» — знання, послання, вість). Як зазначив Геродот, греки, знаючи ці землі, називали ріку (сучасна ріка Синюха) своєю образною назвою «Святі дороги». Мабуть тому, що назва ріки і землі уже на ту добу називалася на честь Святої Премудрості Цариці небесної - «Умань» (санскрит «umma» — богиня мудрості, що синонімічно назві "Синюха)і була присвячена Провідній зорі, яка «путь каже». Втім, санскрит «cer(u)-kasa» (черкаси) та синонім санскриту "ceru yana" передають значення «Благочинні дороги» (Благочестивий шлях). Цей образ можна висловити по відношенню до Буковини, яка у давнину називалася "Шіпінська земля" - Кормча земля (англійське "ship" - ковчег, судно). Назва «ceru yana» («Ceriuani» — Zeruiani у «Баварського географа») передає значення: «Благочестивий шлях», або «Святі дороги». Для порівняння можна навести інші значення образу «Святі дороги» — «Sacra via», «hiera odos», «sacrilegus (sacrilegium)», «hierosulos», «Hieros limen». «rue sant» (або ж, Русанівка). Про присвяту гідроніма «Синюха» Вишній Провідній зорі свідчать топоніми в її басейні — Умань, Маньківка (санскрит «manu» — розум), Христинівка (Хресна мати козаків і України), гідроніми Інгул і Інгулець (санскрит «ing» — шлях, хода). Про значення назви ріки Синюхи, як «Радниці» свідчать її старовинні притоки «Куниля» (старонімецьке «kunnan» чи «chunna» — розум, знання) та притоки «Вись» (старонімецьке «wis» — знання, вість. Цi назви наведені у праці Леоніда Махновця «Літопис Руський»). І, звичайно, про цей образ свідчать назви на Поділлі - Синява, Стара Синява, Старокостантинів (Стала зоря на небі - Провідна, або "cona top"), назви на Житомирщині (церковнослов'янське «жита» — сила, влада, природа, урожай, паша, хліби, все живе). Тут зберігаються назви Радомишль, Раївка, Микоград (попередня назва Радомишля від санскритe «mi» — розуміти, діяти). Важливо бачити, що значення назви «Ексампайос» — передає значення назви «Скіфія» (латинь «scio» — «scitum» — знати, радитись, раяти, вирішувати). і назви «Україна». Образу богині Віщої Провідної зорі і богині Місяця Діані (грецьке "Διανοια" - Мисла, Мудра, Суджа) на теренах України і прилеглих земель присвячено сотні назв, якщо не більше.

Примітки Редагувати

  1. А. О. Білецький. Словник імен і назв до «Історії» Геродота
  2. Олександр Косуха. ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців

Література Редагувати

  • Геродот «Історія». Фірма «Довіра». Київ. 1992.
  • Богуславская И. В. История немецкого языка. Хрестоматия. «КАРО». Санкт-Петербург. 2006 года.
  • Онопенко Оксентій. Словник «Образи української міфології в історії і географії». НКЦУ в Москві.

Обнаружено использование расширения AdBlock.


Викия — это свободный ресурс, который существует и развивается за счёт рекламы. Для блокирующих рекламу пользователей мы предоставляем модифицированную версию сайта.

Викия не будет доступна для последующих модификаций. Если вы желаете продолжать работать со страницей, то, пожалуйста, отключите расширение для блокировки рекламы.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі