FANDOM


Ця сторінка була кандидатом на вилучення в Українській Вікіпедії.
Оригінал був тут:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Ексампайос
Якщо Ви вважаєте це рішення помилковим, роз'ясніть свою позицію на сторінці голосування:
Вікіпедія:Статті-кандидати_на_вилучення/23_січня_2011
Див. також: кат, дшв, критерії вилучення статей

Ексампайос (Exampais, lang-grc: Εξαμπαιος, Eksampayas) — місцевість у Скіфії між ріками Гіпаніс (Південний Буг) та Борисфен (Дніпро) вжита в «Історії» Геродота в розділі про Скіфію (глава IV-52. «Мельпомена»[1]).

Для розуміння тих чи інших назв, вжитих в іноземних античних джерелах, потрібно керуватись певними заувагами: 1. на якій мові вжито ту чи іншу назву (санскрит, грецька, латинь, гебрейська, готська, тощо). 2. чи не є назва наслідком переписування і зміни ононімії згідно з догмами церкви, про що, наприклад, сповіщає Йосип Флавій. 3. в усіх випадках потрібно прагнути до розуміння назви: що у назві - географічний орієнтир чи певний сакральний образ? У випадку з назвою "Ексампайос" є очевидним, що назва вжита на іспанській лексичній основі: лексема "pais" - "країна", а "exam" - "судження", або "обговорення" (дискусія), інакше - рада. В іспанській лексемі "pais" збережена першооснова з санскриту - "payas" (сила, воля, певна соборність). В церковнослов'янському словнику таке значення має лексема "жита" (сила, влада, природа, все живе). Отже, повернемось до тексту.

„Третя ріка — Гіпаніс, плине в межах Скіфії, а випливає з великого озера. Довкруг того озера пасуться дикі коні білої масті. Це озеро цілком вірно називається «матір'ю Гіпаніса», бо він з нього випливає. Звідти плине ріка Гіпаніс протягом п'яти днів ще мілка і солодка, а наступних чотири дні шляху аж до моря дуже гірка, бо до нього (Гіпанісу — Бога, Дівун-ріки) впадає гірка річка. … Ця річка тече на межі скіфів-орачів і алазонів. Річка і та місцевість, звідки вона витікає, називається по-скіфськи «Ексампайос», а грецькою — «Святі Дороги» (Благочинні дороги).“

«Святі дороги» - це сакральний образ, вживаний на ту добу греками, а не прямий переклад назви, яку вжив Геродот чи його переписувачі - "Ексампайос". Так, ми називаємо жителів Німеччини "німцями", французи - "алеманами", італійці - "тадешами", а англійці - "джемен". Такі назви завжди несуть у собі певний образ. Наприклад, італійське "tade" - смолоскип (образ "носія вогню" у назвах землель "Бранденбург" ("Brand"; Агнянська земля - Огнищанська), "Фламмандія" ("Flammen" - горіння), "Пірінеї" ("πιρω" - вогонь). Що до внутрішнього устрою країни "Ексампайос", то основним з них слід вважати виборність князів на верховну владу, про що яскраво засвідчив "батько історії" Геродот. Така традиція збережена і в історично близькі сторіччя - "жребій Трояні" ("Троя" названа від шведського слова "tro" - віра, переконання, стійкість, судження, знання). "Земля Трояні" - земля Віщої богині - Табіті, Гестії, Гери, Юнони, а у християнській міфології - Діви Марії, Святої Софії. Важливо, що небесна Владичиця (Цариця небесна) володіла блискавкою - так в "Іліаді" Гомера. В українській міфології "творець небесного вогню" - блискавки - Пірогоща. Такий вогонь богині називався "vindici flamma" - вогонь кари. Козацька назва богині блискавки - Січ. Богиня вогню зачинає рік (долає Морену-зиму) і тому у Січні св'яткується Різдво Богородиці. Інші свідчення внутрішнього життя в країні приносить археологія. Так, дороги на теренах між Бугом і Дніпром вели до центру країни, басейну ріки Тясьмин — місцерозташуванню перших протоміських центрів слов'ян, де у VІІ-V ст. до н. е. знаходилась адміністративно-політична столиця, визначена археологами, як Мотронинське городище, а населенню на межах країни від імені Скупи було доручено вести торгівлю з греками. Геродот стверджує (ІV, 81), що коли один із скіфських князів на ймення Аріант побажав дізнатись про кількість людей у країні, він звелів кожному принести до нього вістря стріли. Порахувавши загальну кількість, князь вирішив на пам'ять про цей «перепис» виготовити з тих стріл казан, який вміщував 600 амфор та був у шість пальців завтовшки. Провівши необхідні розрахунки, вчені отримали 36 можливих варіантів кількості наконечників стріл, необхідних для виготовлення казана, найменший з яких наводив вражаючу цифру — 6,155 млн штук!79 Цей казан, як реліквію, також було сховано в землі Ексампайос, де поруч з головним городищем, як вважають дослідники, знаходилось загальноскіфське (себто усіх народів Скупи) святилище[2].

Де кілька зауваг до інших назв. Прочитання вжитих Геродотом назв просте. «Мати Гіпаніса» — сучасна місцевість «Теофіполіс», або грецькою — «Τεωφυπολις» (Місто зародження Бога, місце витоку Бога, Богородицьк). Назва «Гіпаніс» — санскрит «Hipa» — Бог, або на латинській лексичній основі (Div, Diva) — Дівун. Йдеться про ріку Південий Буг. Козаки, які проживали над Бугом називалися «богуни» (дівуни) — Богунці. У Прокопія Кесарійського вони названі на карійській лексичній основі: «mas» (бог) — масеї. Назва вживалася також на гальській (французька) основі - "масагети": «masse» — булава гетьмана). Раритети цих значень можна бачити у прізвищах козаків Задунайських Січей, у яких часто зустрічається прізвище «Масіч» (Масич) — Богун.

Геродот жив у V сторіччі до нової доби. В наступні сторіччя тут, у Причорномор'ї, таборились вандали, які у 406 році (за іншими свідченнями - у 409 році) під проводом свого вождя Годигіскіла перейшли за Дунай, згодом — на Рейн (де не знайшли порозуміння з везіготами), звідки перейшли в сучасну Іспанію, потім у Північну Африку (Лівія). Син Годигіскіла Гейзеріх досить добре відомий в європейській історії. Отже, назва «Ексампайос» вжита на іспанській лексичній основі: «exam» (диспут, рада) та «pais» (країна) — «Країна Ради» (Радомир, Райгород, де «рада» і «раяння» має значення вічевої ради). Образ країни, яка живе радою, можна висловити назвою «Україна» («оукъ»,- наука, «ука» — повчання, знання)та «раяти» — радитись. Недалеко, побіля Радомишля (раніш — Микоград) існує назва «Раївка», побіля Черкас існує місто Райгород («раятись» — радитися), а дружина князя Вишневецького мала ім'я «Раїна» (Радниця, Порадниця). Ріка «Ексампайос», як ця назва вжита у Геродота, і сьогодні зберігає значення старожитнього образу - Провідної зорі (Цариці небесної, Державної Богоматері): це ріка «Синюха». Назва «Синюха» вжита на німецькій лексичній основі «Sinn» — сумління, розум, свідомість, або «sinnig» — «розумний», «думаючий», які несуть образ «роздумів», «суджень» (ради, раяння). Цей образ присвячено небесній богині, відомій в християнській міфології як Софія (грецьке «σοφος» — мудрість, знання) і Марія (старонімецьке «mari» — знання, послання, вість). Як зазначив Геродот, греки, знаючи ці землі, називали ріку (сучасна ріка Синюха) своєю образною назвою «Святі дороги». Мабуть тому, що назва ріки і землі уже на ту добу називалася на честь Святої Премудрості Цариці небесної - «Умань» (санскрит «umma» — богиня мудрості, що синонімічно назві "Синюха)і була присвячена Провідній зорі, яка «путь каже». Втім, санскрит «cer(u)-kasa» (черкаси) та синонім санскриту "ceru yana" передають значення «Благочинні дороги» (Благочестивий шлях). Цей образ можна висловити по відношенню до Буковини, яка у давнину називалася "Шіпінська земля" - Кормча земля (англійське "ship" - ковчег, судно). Назва «ceru yana» («Ceriuani» — Zeruiani у «Баварського географа») передає значення: «Благочестивий шлях», або «Святі дороги». Для порівняння можна навести інші значення образу «Святі дороги» — «Sacra via», «hiera odos», «sacrilegus (sacrilegium)», «hierosulos», «Hieros limen». «rue sant» (або ж, Русанівка). Про присвяту гідроніма «Синюха» Вишній Провідній зорі свідчать топоніми в її басейні — Умань, Маньківка (санскрит «manu» — розум), Христинівка (Хресна мати козаків і України), гідроніми Інгул і Інгулець (санскрит «ing» — шлях, хода). Про значення назви ріки Синюхи, як «Радниці» свідчать її старовинні притоки «Куниля» (старонімецьке «kunnan» чи «chunna» — розум, знання) та притоки «Вись» (старонімецьке «wis» — знання, вість. Цi назви наведені у праці Леоніда Махновця «Літопис Руський»). І, звичайно, про цей образ свідчать назви на Поділлі - Синява, Стара Синява, Старокостантинів (Стала зоря на небі - Провідна, або "cona top"), назви на Житомирщині (церковнослов'янське «жита» — сила, влада, природа, урожай, паша, хліби, все живе). Тут зберігаються назви Радомишль, Раївка, Микоград (попередня назва Радомишля від санскритe «mi» — розуміти, діяти). Важливо бачити, що значення назви «Ексампайос» — передає значення назви «Скіфія» (латинь «scio» — «scitum» — знати, радитись, раяти, вирішувати). і назви «Україна». Образу богині Віщої Провідної зорі і богині Місяця Діані (грецьке "Διανοια" - Мисла, Мудра, Суджа) на теренах України і прилеглих земель присвячено сотні назв, якщо не більше.

Примітки Редагувати

  1. А. О. Білецький. Словник імен і назв до «Історії» Геродота
  2. Олександр Косуха. ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців

Література Редагувати

  • Геродот «Історія». Фірма «Довіра». Київ. 1992.
  • Богуславская И. В. История немецкого языка. Хрестоматия. «КАРО». Санкт-Петербург. 2006 года.
  • Онопенко Оксентій. Словник «Образи української міфології в історії і географії». НКЦУ в Москві.